<< Главная страница

Парубоцьке



Категории Влизько Олекса ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Гей, пiду на села у веселiм маршi, Щоб за плугом взнати, чи поет i я! Сонце ти гаряче, братику мiй старший, Мабуть, в тiм i буде доленька моя! Як i кожний, буду! В парубоцькiм колi Вечором зi смiхом вийду на майдан. (Позабувши мiсто, де панелi голi, А на них самотнiй висиха каштан!) Паруб'ята виб'ють закаблуки в танку, Виб'є серце тугу — спадщину гнилу! Громом реготати буду аж до ранку, З перуном ходити у шовкову млу!.. Налигаю мiсяць за срiблянi роги (Все можливо, друзi, серцю юнака!) I пiснi закину зорями пiд ноги Для дiвчат веселих бiля тартака. Там на полонинi, де в кущах омани, В сутiнь бiля ставу, а за ставом — млин, Безтурботно стану цiлувать кохану, I зiм'ятий буде пахнути полин. Та замало буде тихоï дороги. Усмiхнеться неня: Ну i басурман! Налигаю мiсяць за срiблянi роги, Шкереберть на ньому полечу в туман. По далеких гонах, за далекi межi, Мовби на казковiм чудо-кораблi,— Заберу в обiйми у своï ведмежi Все, що є ясного на оцiй землi!.. Сонце ти гаряче, братику мiй старший, Мабуть, в тiм i буде доленька моя, Щоб iти на села у веселiм маршi I за плугом взнати, чи поет i я! II Чи не серце там ото упало У гарячу вечора долонь, Що й у мене сонячним запалом Вже не б'ється промiнь бiля скронь? Чом сьогоднi вдруге на майданi Я дарма мою кохану жду, I женуть iмлою думи п'янi У простiр, у безвiсть череду? Так шалено тягнуть хороводи, Вибивають землю парубки, Та нiяк з холодноï колоди Не знiму тремтячоï руки... ...Де ж це ти, прийди, моя хороша! Де ж це ти, прийди, моя ясна!.. ...Золота завихрила пороша I завмерла дзвоном в ясенах... Б'ється бубон тонко i зухвало, I дзвенять дзвiночки бiля скронь... ...Та чи серце там ото упало У гарячу вечора долонь? III Розлилася зоряна коновка, I струмлять лiтавцi, як вино, В кошеницi, вистеленiй шовком, За твоïм малесеньким вiкном. В'ється хмiль, i серце хмелем бродить: Жду-пожду. Мо', вийдеш на зорi? I здається, топлять серце води Океанiв синiх i морiв. I здається, зовсiм нi до чого Опiвночi глупоï краса... ...Тiльки тепло падає пiд ноги, Мовби порох мiсячний, роса... Очеретом роги намантачив Журавлиний мiсяць... Суховiй... ...Як давно, либонь, уже не бачив Я твоïх тривожних чорних вiй! Ти прийшла! I б'ється серце вовком, I п'янять лiтавцi, як вино, В кошеницi, вистеленiй шовком, В кошеницi, вистеленiй сном!
Парубоцьке


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация